Стецюк Тетяна Михайлівна - Досвід викладачів - Досвід викладачів - Каталог статей - ХЕРСОНСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ СЕРВІСУ ТА ДИЗАЙНУ

Пошук

Календар

Архів записів



ХВПУСД
 Вівторок, 06.12.2016, 23:47
  




Головна » Статті » Досвід викладачів » Досвід викладачів

Стецюк Тетяна Михайлівна

Інтерактивні технології на кожному етапі уроку.

 Науковці-теоретики й практики визнали, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найбільш ефективними, якщо в навчально-виховному процесі використовують інтерактивні форми й методи.

Це насамперед таке навчання та виховання, у якому змінюється роль педагога, його функції. Учитель в інтерактивному навчанні та вихованні є не тільки носієм інформації та певної суми знань, завдання якого передати ці знання, він також постійно й активно стимулює учня до самостійної творчої роботи, виконуючи роль проектувальника, консультанта.

Окрім того, інтерактивна діяльність передбачає організацію й розвиток такого спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до колегіального вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань:

·         максимальнезалученняучнівдоорганізаціїнавчально-виховного процесу;

·         спільнадіяльністьурежимірівноправного спілкування;

·         суб’єктивнепереживанняуспіхукожнимучасником педагогічної взаємодії;

·         обов’язковарефлексіяпроцесунавчаннятавиховання;

·         поглибленароботазособистимсуб’єктивнимдосвідом учасників навчально-виховного процесу.

Практика показала, що результати надійні лише тоді, коли введення в певну галузь відбувається в легкій, приємній і ненав’язливій формі, на цікавих і дотепних прикладах, у процесі гри. Окрім того, у такій формі навчання є більш захопливим. Як правило, ігрову форму уроку діти сприймають із найбільшим захопленням і працюють злагоджено й натхненно. Така сфера роботи є продуктивною й викликає в учнів значно більший інтерес та ентузіазм. Але яким би за змістом чи формою не був урок, головним у ньому є праця — організована, результативна, творча. Кожен такий урок є уроком, на який чекають, на якому учні відчувають радість творчої праці, де виховання досягається не штучно, не мимохідь, а послідовно, через навчання.

Уроки потрібно збагачувати різноманітними методами й прийомами. Далі наведено приклад використання інтерактивних технологій на кожному етапі уроку.

 Початокуроку.

Це передусім перевірка домашнього завдання й налаштування на отримання нових знань. Перевіряймо домашнє завдання дуже відповідально, але в несерйозній формі. Усі діти полюбляють грати, й ігрові моменти можна провести і в п’ятому, і в десятому класі. Для них це буде гра, а для нас — методичні прийоми, серйозні прийоми, які ми назвемо несерйозно.

Інтелектуальнарозминка.Змагання на написання найбільшої кількості фізичних термінів за 1 хв.

Лицарськийтурнір. Удома діти готують запитання за заданим параграфом. Уся дія триває не більше десяти хвилин. Запитання мають бути стислі, відповіді — короткі й посутні. Учні, виставляючи оцінки на аркуші паперу, оцінюють дії кожного учня.

 Актуалізація опорнихзнань.

Повторити раніше вивчене, постаратися знайти цікаві підходи — усе це дуже важливо, ніхто цю тезу не заперечить.

 Вправа«логікон».Знайди слово з 4 букв, що є закінченням поданих слів та одиницею вимірювання фізичної величини.

Наприклад:

ПЕРИ

ВОЛЬТ

АМПЕР

БАРО

 

Вивченняновогоматеріалу.

Традиційно вважають, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження доводять, що звичайне нотування — слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно, — не зберігається в мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому потрібно намагатися більшість матеріалу подати у вигляді певних схем, моделей та асоціацій. Звичайно не кожну тему можна так подати. Як приклад наводимодеякі схеми, асоціації:


Також під час вивчення деяких тем можна використовувати таку інтерактивну вправу, як «Фізичнийслалом».Її застосовують під час роботи з текстом підручника. Кожному дається завдання — прочитати текст параграфа й скласти стільки запитань, скільки учнів у класі. Формують списки запитань на дошці. Потім кожен повинен дати відповіді на запитання та оцінити відповіді інших. Учитель завершує роботу узагальненням, демонстрацією необхідних дослідів.

 

Як закінчити урок? Практично в усіх типах уроку наявний такий елемент, як узагальнення тасистематизаціязнань.Методичні прийоми, які застосовують на цьому етапі, різноманітні залежно від рівня підготовки, вікових особливостей класу. Пропонуємо кілька прикладів.

Вправа«Доміно».Учням пропонують картки з незакінченими фразами та картки із закінченням фраз. Протягом 5-7 хв (залежно від кількості фраз) необхідно дібрати правильні закінчення. Хто виконає першим, той отримує найвищу оцінку.


Вправа«аукціон».Учні повторюють якусь властивість, особливість будови певного об’єкта. Вони доповнюють один одного, отримуючи якомога більше знань про цей об’єкт. Той, хто назве ознаку останнім при тому, що інші не зможуть доповнити, виграє й отримує відповідно найвищу оцінку.

 

Вправа«Фізичнийдиктант».Один учень пише на дошці, відвернутій від учнів. Інші пишуть у зошитах відповіді на запитання. Потім обмінюються зошитами із сусідом по парті. Учитель перевіряє учня біля дошки. Інші перевіряють одне одного й виставляють оцінки.

 

Домашнєзавдання. Задавати чи ні? Як домашнє завдання впливає на кінцевий результат або на процес навчання? Усім однакове чи кожному окремо з урахуванням індивідуальних особливостей?

Домашнє завдання — особливий вид самостійної роботи, тому що ця робота виконується без безпосереднього контролю вчителя. Якщо домашнє завдання зробити диференційованим, то процес навчання загалом стане більш ефективним. Можна запропонувати такий варіант, щоб задавати домашнє завдання двох або трьох рівнів одночасно.

Першийрівень— обов’язковий мінімум, тобто завдання має бути абсолютно зрозумілим і посильним будь-якому учневі.

Другийрівень— тренувальний, його виконують учні, які без особливих труднощів освоюють програму.

Третійрівеньвикористовувати чи не використовувати, залежить від теми уроку, підготовленості класу. Це інтерактивне творче завдання, яке оцінюється високою оцінкою й похвалою.

Наприклад:

·         казки, фантастичні оповідання;

·         кросворди;

·         ребуси;

·         плакати — опорні сигнали.

На деяких уроках подачу домашнього завдання можна робити нестандартно. Привнесення в цей процес якоїсь загадки або таємниці не тільки підвищить інтерес до нього, але й перетворить обов’язковий нудний елемент освіти на гру. Робити це можна за допомогою низки вправ.

Обов’язково потрібно використовувати розвантажувальні або антистресові завдання наприкінці уроку або коли потрібно, щоб учні відпочили і водночас дістали насолоду від виконання роботи.

Наприклад: за 1 хв записати назви всіх предметів із плакату, який показували протягом 5 секунд.


Категорія: Досвід викладачів | Додав: ХВПУСД (09.01.2014)
Переглядів: 290 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Категорії розділу

Досвід викладачів [17]
Досвід викладачів

Валюта


Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016 |